Активні туристичні маршрути

Активні туристичні маршрути

 САКРАЛЬНИЙ ШЛЯХ

Львів – монастир в Підкамені – святині до кордону Львівської і Тернопільської областей.

        Крестопроісхожденський монастир у Підкамені. Перша задокументована згадка про монастир належить до 1464 р. У 1519 році татари спалили Підкамінь, частину жителів полонили, а інші загинули мученицькою смертю, тож від давньої святині не лишилося й сліду.У 1612 р. у Підкамені розпочато будівництво римо-католицького домініканського монастиря. Урочисте посвячення величного храму відбулося 15 травня 1695 року. На території монастиря зберігся колодязь глибиною ~ 100 м. В подвір‘ї височить на постаменті коринтська колона з фігурою Богоматері, вилитої з міді та позолоченої. Позолота статуї самовідновилася в др. пол. 90-х рр. XX cт., коли розпочалася відбудова монастиря. Період розквіту Підкамінської обителі припадає на XVIII ст. Саме тоді різко зростає кількість паломництв до святині. Важливою подією для монахів була коронація ікони Богородиці, яку віддавна почитали як чудотворну. 1725 р. папа Венедикт XIII прислав для неї з Риму золоті освячені корони. Загальна кількість всіх учасників свята досягла 200 тис. осіб. Особливу атмосферу підкреслювали військові прапори та сальви з 56 гармат. Упродовж святкування відслужено 4169 мес, виголошено багато проповідей, випалено 28 000 лампад та свічок. Оскільки храм не зміг умістити всіх прочан, святкування відбувалося на сусідньому пагорбі.
1746 року при Підкамінському монастирі було відкрито генеральні студії, де отримували вищу теологічну освіту, діяла мистецька школа. Ще в серед. XVII ст. ченці заснували лічницю та притулок для вбогих, працювала аптека. Під час першої світової війни обитель зазнала значних втрат та руйнацій. Внаслідок артилерійських обстрілів згорів дах монастиря та храму, завалилася верхня частина вежі. Вогонь знищив цінну бібліотеку та архів. Не встигли монахи відновити зруйноване, як розпочалася друга світова війна. Проте найстрашнішим етапом в історії святині став радянський час. Влада організувала на території обителі спершу в’язницю, опісля – психоневрологічний диспансер закритого типу. Головний храм було перетворено на конюшню та гараж. Значну частину оборонного муру розібрали для потреб інтернату.

           Лише 1997 р. сакральні споруди та частину келій передано монахам Студійського уставу УГКЦ. Цього ж року, у Хрестопоклінну неділю, тут було відправлено першу врочисту Божественну Літургію. Розпочалися роботи над відбудовою святині.

   

РЕКРЕАЦІЙНИЙ ШЛЯХ

Східниця – Довге 

        Східниця - селище міського типу у Львівській області, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Бориславської міськради. Розташований на висоті 600 метрів над рівнем моря в мальовничій долині, що оточена гірськими вершинами Карпат.
Назва селища походить від слова «сходитися». Вперше згадується в документах XIV ст. В кінці 50-х років XX ст. інженер-еколог Омелян Сотницький відкрив унікальні східницькі мінеральні води, які не мають аналогів в Європі. Особливе значення східницькіе джерела придбали після Чорнобильської катастрофи.
Бальнеологічний курорт «Східниця» унікальний. Його унікальність полягає в тому, що на одній, порівняно невеликій території, зосереджені різні типи лікувальних вод: слабо мінералізовані – типу „Нафтуся“, залізисті мінеральні води, унікальні лужні (“Східницька содова”) мінеральні води типу “Боржомі”. Окрім них родовище володіє мінеральними природно-столовими водами. Багаторічними дослідженнями було встановлено, що мінеральні води Східниці успішно лікують захворювання нирок і печінки, сольовий діатез, підвищену і знижену кислотність шлунку, цукровий діабет й інші хвороби.
Курорт привертає багато туристів в будь-яку пору року, оскільки гірське повітря, насичене ароматами хвойних смол, позитивно впливає на організм людини
      Східниця межує з Національним природним парком – Сколівські Бескиди (площа-35 684 га.). Це рекреаційна, естетична, наукова і екологічна цінність України. Більше 50 видів рослин занесено до Червоної книги. Фауна – вовки, лисиці, зайці, косулі, дикі кабани, олені.

         Довге – село Дрогобицького району Львівської області у Карпатах. Розташоване по обидвох берегех річки Стрий. Біля церкви на правому березі знаходиться могила Корнила Устияновича (1839-1903). Тут він розписував іконостас у церкві і раптово помер. На могилі скромний, але гарний пам’ятник в доброму стані.

 

РЕКРЕАЦІЙНИЙ ШЛЯХ

Трускавець- Сколе 

      Трускавець – місто-парк, унікальний і найдавніший бальнеологічний курорт Європи, розташований у передгір’ї східних Карпат у живописній долині. Місто відоме своєю лікувальною мінеральною водою “Нафтуся”, яку можна дегустувати в центральному бюветі мінеральних вод. в Трускавці збереглися дерев’яні вілли, побудовані в закопанському стилі (ХІХ-ХХ ст.), цікава експозиція художнього музею творчості Михайла Біласа та музею міста-курорту Трускавця.

       Сколе — початковий пункт багатьох туристичних маршрутів. Зокрема звідси прокладено марковані пішохідні маршрути на г. Лопата, г. Парашка, до водоспадів на р. Кам’янка, в урочище Святослав.

Вперше згадується в історичних документах 1397 р. Але люди жили тут набагато раніше, про що свідчать археологічні знахідки. Через Сколе здавна проходив важливий торгівельний шлях на Закарпаття.

  

ПЕРШИМИ МАНДРІВКАМИ І.ФРАНКА

Дрогобич-Нагуєвичі

         Дрогобич – одне з мальовничих місто Галичини, якому більше 900 років. Місто оточували гори. Гербом Дрогобича є щит із зображенням 9 бочок солі: з давніх давен тут варили сіль. 100 років назад біля Дрогобича почали добувати нафту.

         Назву Дрогобича пояснює легенда: сімсот років тому на соковитих лугах біля Письменниці випасав сільські стада пастух. Щоб зігнати їх у загородь, витягав довгий бич (батіг). Тому люди називали це місце Бичем. Згодом виросло містечко. Розцвіло воно, аж поки не знищили його люті татари; згорів дотла Бич. З часом поруч, там, де люди знайшли сіль, виріс другий Бич – ще кращий і став він називатись Дрогобичем

          Багато цікавого чекає туристів у місті Дрогобичі – де Франко провів свої юнацькі роки. Вчився у «нормальній школі» при монастирі, будинок зберігся і зараз. Про дикі порядки розповідає письменник в оповіданні «Отець гуморист». Пізніше він вчиться в дрогобицькій гімназії – тепер тут корпус філологічного факультету педагогічного університету ім. Франка.

           Обов’язково слід відвідати ансамбль площі Ринок з ратушею та дві найстаріші споруди міста: готичний костел святого Бартоломея (1392р.) і дзвіниця (ХІІІ ст.), яка була перебудована з давньоруської оборонної вежі.
Найвизначнішими пам’ятками Дрогобича є знамениті на цілу Європу середньовічні дерев’яні храми: церква святого Юра, що збудована без жодного цвяха (XV ст., 1657р.) та церква Воздвиження Чесного Хреста (XVI ст.), які є шедеврами бойківської сакральної архітектури.
Слід також оглянути найбільшу в Галичині хоральну синагогу (1842р.), житниці (1778р.), шпихлір (1772р.), історико-краєзнавчий музей “Дрогобиччина” та музей Бруно Шульца.

          Нагуєвичі – рідне село, яке подарувало світові великого Каменяра, геніального українського письменника Івана Франка.

При в‘Їзді в село починається ліс, який любив маленький хлопчик і вже зрілий поет. До 125-річниці оформлено Стежку поета (художньо-меморіальний Комплекс роботи студентів і викладачів Львівської академії мистецтв), яка дивує  навколишньою красою природи і мистецьких композицій. Обабіч стежки – вирізьблені з дерева скульптури – символічні образи близьких рідних людей та персонажів творів поета “майданчик казок» – сюди пересилився Лис Микита, Кіт, Ведмідь.

          Відтворено також садибу його батьків – хату, кузню, господарські будівлі, розчищено криницю. З 1946 р. тут працює літературно-меморіальний музей Івана Яковича Франка.

          Село Нагуєвичі (після 1952 р. – с. Івана Франка) давніше називалося Башево або Дешево. Ще давніше, до 1240 р., село мало свою фортецю. Сам Іван Франко у творі “Петрії і Довбу щуки» описує здобуття татарами замку в Нагуєвичах. За іншими даними, тут був василіанський монастир, якому належала частина села на основі грамоти, наданої Львом Даниловичем у 1244 р. і підтвердженої  Сигізмундом Августом у 1566 році.  У цьому привілеї Нагуєвичі мають назву Башево.

          Поруч з Нагуєвичами розташоване рідне село Франкової мами  – Ясениця Сільна, де поет здобув початкову освіту.

   

ШЛЯХ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ

Східниця – Ст. Самбір

           Східниця. На місці сучасної Східниці у часи Київської Русі існувало поселення Золота Баня. Недалеко від нього стояла фортеця Тустань. Під час нападу орд хана Батия Золата Баня була зруйнована (як і фортеця Тустань з навколишніми селами). Люди, які після цього залишилися живими, з часом почали сходитися у долину річки Східничанки, заснувавши тут поселення - Східницю, яка від цього “сходження” отимала свою назву.

      Вперше Східниця згадується у документах XIV ст.

      У 1858 році у Східниці було відкрито нафту та озокерит, почалася промислова розробка родовища. Тут працювали підприємці з Німеччини, Великобританії, Бельгіїта США. В 1898році з 373 свердловин добуто більше 168 тис. тонн нафти. В 1890-х рр. Східниця займала перше місце з видобутку нафти в Галичині.

       На початку минулого століття тут збиралися пластуни й майбутні Січові стрільці.

       Старий Самбір. Перші згадки про Старий Самбір датуються ΙΧ ст.

        У 1375 році місто було центром повіту. Після заснування у 1390р. Нового Самбора місто почало називатися Старим Самбором або Старим Містом.

В 1553 році Старий Самбір дістав привілей на Магдебурзьке право.

        Найдавнішим заняттям населення було ремесло, особливо ткацтво. В ΧΥΙ ст. тут вже існували різничий, пекарський, ковальський, ткацький, шевський, кравецький та кушнірські цехи з загальною кількістю 30-35 майстрів. В 1628 році тут було вже 43 майстри.

       Старий Самбір був значним торговим центром, де відбувалися два ярмарки та щотижневі торги. В 1659 році місто дістало право складу купецьких товарів у торгові дні, тобто прибулі сюди купці повинні були виставляти свій товар на продаж і лише непродані товари можна було везти далі.

        Під час Першої світової війни, в результаті Галицької битви, російські війська, в кінці вересня 1914р., вийшли в Карпати. Старий Самбір був зайнятий частинами 8-ї російської армії і перебував в її руках з осені 1914р. до початку 1915р. В районах Турки і Старого Самбора відбувалися бої між російськими та австро-німецькими військами. Під час війни українці стали на боці Австро-Угорщини.

        У часи україно – польської війни 1918 – 1920 рр. в Старому Самборі було сформовано гірську бригаду СС з ініціативи Осипа Білобрама, у якій його син Корнил був хорунжим. Ця група згодом стала називатися “Старий Самбір”.

  

КАРПАТСЬКІ СТЕЖКИ

 ШЛЯХАМИ НЕІСНУЮЧИХ СІЛ  С. ДИНЬОВА

Боберка  – Диньова – криниця І. Франка 

          Стежка починається в с. Боберка Турківського району біля старої школи ХІХ століття. Маршрут проходить мальовничим хребтом Червоний верх повз джерело сірководневої води типу «Нафтуся» в урочищі Гвозданів. Далі стежка проходить дорогою в село Диньова поблизу залишків старого цвинтаря з дерев‘яною тризрубною церквою Успіня Святої Богородиці 1860 року. Йдучи маршрутом через неіснуюче село Диньова, на узбіччі можна побачити руїни дворища та «Будинку столяра», у якому в 80-х роках ХІХ ст. гостював Іван Франко, зарості здичавілих фруктових дерев і стару криницю. Звертають увагу муровані мости через потоки Тирликів та Мучний. Далі стежка прямує до криниці Івана Франка, де об лаштоване місце відпочинку та встановлений інформаційний стенд «Франкова криниця».

  

СТЕЖКА НА Г. ПОГАР

 Славське – Погар

       Серед мальовничих краєвидів Карпатських хребтів та долин біля підніжжя гори Тростян (1232 м.) лежить гірськолижний курорт Славське Сколівського району. Стежка починається в Славську на мості біля школи. Навколишня панорама вражає безліччю невеликих готелів, приватних садиб та масивними турбазами радянського періоду. Лісова дорога на гору Погар (857) провадить через  зарості малини та ожини. Багаті тутешні ліси й на гриби. З вершини гори відкривається мальовничий краєвид, домінантою якого є гора Високий верх (1242,8 м.)

       

СТЕЖКА НА Г. КУЧЕРА

 Славське – Кичера

       Стежка починається в селищі Славське біля залізничного переїзду. З гори Кучери (1034 м.) над селищем відкривається вид на гору Кремінь, де діють чотири підйомники та прокладені гірськолижні траси. Заліснений масив праворуч – це гора Клива. На Прикарпатті є кілька десятків гір з такою назвою, адже слово «клива» означає гору з не залісненою вершиною (полониною). З часом така гора могла вкритися лісом, а первісна назва лишилася. На противагу кливі, назва гори «Кучера» походить від слова «кика» – волосся на голові. Піднявшись на гірку Кічерка, яка є відрогом гори Менчіл, можна побачити чудову панораму на гори Тростян (1235 м.)

 

СТЕЖКА НА Г. ІЛЬЗА

 Славське – Ільза

       Стежка починається в селищі Славське біля церкви. Гора Ільза (1066 м.) знаходиться в центрі  кільця гір, які оточують гірськолижний курорт. З гори добре видно сусідні Тростян (1235 м.) та Високий Верх (1242,8м.) Далеко на південному заході ожна зауважити контури потужного закарпатського хребта Боржави. В долинах розташувались населені пункти Славське, Карнавка і Волосянка.

  

СТЕЖКА НА Г. ВИСОКИЙ ВЕРХ

 Волосянка – джерело «Писана Криниця» – Високий Верх

        Стежка починається у селі Волосянка біля церкви і провадить на хребет під вершиною Плай (876 м.) Мальовничий маршрут веде через ліс та відкриті зі сторони села Рожанка схили відрогів. Перед подорожуючими відкривається незабутня панорама Західних Горган. Занурившись у ліс, натрапляємо на джерело «Писана Криниця» – улюблене місце відпочинку Довбуша та опришків. З гори Високий Верх відкриваються незабутні краєвиди околиць Славська та Волосянки, вершини Пікуй (1408,3 м.) і гори Параски (1268 м.)

  

ЕКОЛОГО – ПІЗНАВАЛЬНА СТЕЖКА «СТЕЖКАМИ ЛЕГЕНДАРНОЇ ТУСТАНІ»

 Урич – скельна група Камінь – потік Церковний – скельна група Острий Камінь

        Стежка починається біля музею історії «Тустань» в селі Урич Сколівського району, в якому представлено  історію, дослідження та графічну реконструкцію наскельно міста-фортеці.

         У І тис. до н.е. на скельній групі  Камінь функціонувало язичницьке святилище племен культури фракійського гальштату, які населяли цей край в епоху. На скелі камінь вчені виявили 270 петрогліфів. Найбільш численними є солярні знаки – символи дохристиянського бога Сонця. Наприкінці І тис. до н.е. фракійці розчинились  у слов‘янському етносі. Упродовж чотирьох сторіч на скелях існував могутній дерев‘яний дитинець (замок) Тустань, збудований біло хорватською племінною знаттю. Центральна частина укріплень площею 3 га була розташована на скельній Камінь Ямненських пісковиків висотою 40 метрів. Дерев‘яна забудова Тустані існувала з другої половини ІХ до середини століття ХІІІ ст. Вона була важливим стратегічним пунктом і входила в єдину систему Карпатської (Угорської) лінії оборони південно-західних  рубежів Київської Русі, а згодом і Галицько-Волинського князівства. У 1241 році, під час монголо-татарської навали хана Батия Тустань був зруйнований татарами, і по ньому залишилось тільки село Тустань і неприступний замок Тустань. У грамоті Папи Римського Боніфація ІХ від 15 травня 1390 року Тустань згадується як прикордонна фортеця, через яку експортували сіль, видобуту в Дрогобичі та околицях.

         Те, що фортеця Тустань  існувала включно до ХНІ ст., підтверджують матеріали досліджень і архівні документи: остання відома письмова згадка про фортецю датована 1565 роком; у люстрації Дрогобицької соляної жупи вказано, що «… у Тустані беруть мито від купців, котрі йдуть горами, минаючи Дрогобич. Оренда мита … чинить 14 злотих».

           Починаючи від XVIII ст. розвалини замку-фортеці Тустань починають відвідувати численні подорожники й туристи. Для них місцевими жителями навколишніх поселень створюються численні еперекази та легенди про його історію та занепад.

         У травні 1914 р. на території скель відбувся мітинг – фестони української молоді, приурочений до сотої річниці з дня народження Тараса Шевченка. Камінь використовували для пропаганди державної символіки України, зокрема герба. У 1918 р. на честь проголошення ЗУНР тут було ви гравійовано велику лілію, а на ній – тризуб.

        У 1947 р. на Камені було ви гравійовано тризуб, а 1 листопада 1987 р. піднято національний синьо-жовтий прапор.

        Камінь – визнана пам‘ятка боротьби за незалежність України.

             Околиці с. Урич з висотами від 500 до 900 м. над рівнем моря утворюють котловину, через  яку протікає невеличка річка Уричанка, що наповнюється водами потоків.

      Оборонні споруди наскельної фортеці Тустань розміщувалась на північних схід від сучасного села Урич

       Найнижчу південну частину хребта  Гостинець заввишки 650 м.н.р.м. завершує центральна скельна група камінь, яка є однією із найбільших серед наскельного комплексу Тустані. Навпроти Каменя вершину Горба займає скельна група Жолоб.

        Ялиця  разом із буком є характерним лісоутворювачем корінних деревостанів у Сколівських Бескидах, тому далі стежка прямує буково-смереково-ялицевим насадженням.

        Стежка виводить подорожніх на велику лісову галявину. На краю – суха ялиця із слідом блискавки на корі.

        Путівець кілька разів повертає, біля групи старих буків спускається до гірського потоку церковний.

        На галявинах буйно розрослися злаки, попереду – панорами гір та гірська лука, яка використовується як сінокіс.

         У північно-західному напрямку від Каменя на віддалі понад 1100 метрів розташована скельна група Острий камінь. Розташована на гребені хребта Старий Горб скеля поділена навпіл глибокою вузькою розколиною.  Тут вирубано в камені криницю-цистерну глибиною 8 метрів, яка забезпечувала водою охоронний гарнізон за 50 осіб протягом 250 днів.

        Острий Камінь – другий за величиною скельний масив після Каменя – домінує не лише над прилеглою долиною, але й над іншими скельними утворами.

       Стежкою виходимо до молодих лісових культур – штучно створеного насадження на місці смерекового деревостану, пошкодженого вітром на початку дев‘яностих років ХХ століття.

       Стежкою вздовж границі лісу спускаємось вниз до дороги. Біля каплички та джерела можна затриматись та попити цілющої водички, яка, за легендами, лікує хворі очі.

          

ЕКОЛОГО-ПІЗНАВАЛЬНИЙ МАРШРУТ «СКОЛЕ – ГОРА ЛОПАТА»

 Сколе – Павлів потік – ялицевий ліс – лісове болото – г. Лопата

                Розпочинається маршрут з Павлового потоку біля м. Сколе. За Австро-Угорських часів ріки, струмки та потоки Сколівщини використовувались для сплаву лісу. Для зменшення сили течії та регулювання рівнів води на водотоках створювались штучні водоспади із бетону. Залишки такої греблі знаходяться на Павловому потоці.

Дорога проходить ялицевим лісом з папоротями та тирличем на узбіччі. В підліску поширені горобина та ліщина звичайна. Береги лісових боліт заросли очеретом лісовим.

  

ЕКОЛОГО-ПІЗНАВАЛЬНА СТЕЖКА «ВОДОСПАД»

 Павлів потік – джерело «Оксана» – Чудилів потік – язичницьке святилище – водоспад на р. Кам‘янка

         Маршрут бере свій початок в урочищі Павлів потік. Тут можна помилуватись панорамою старовинного міста Сколе, яке розташувалось на протилежному пологому березі ріки Опір. Варто посмакувати чистою водою з джерела «Оксана». Вздовж ріки Опір на крутому схилі ростуть могутні сторічні ялиці, насадження смереки європейської, вільхи сірої, лунарії оживаючої, шавлії клейкої.

        Стежка провадить вниз за течією Чудилового потоку, з правої сторони якого прямовисна стіна ніби складена вправним майстром. Це робота найкращого будівельника – природи. Потік перерізав гірські складки, за якими можна прочитати історію нашарувань, підйомів та опускань поверхні під впливом тектонічних рухів земної кори. На правому березі Опору у місці впадання Чудилового потоку видніється незначне підвищення – тут було язичницьке святилище ІХ – Х ст.

        Стежка виводить нас на добре прогріту сонцем лісову галявину, де завжди чути пташиний спів, а серед трави озиваються білі куріпки. Стежка стрімко збігає вниз до невеликого  гомінкого потічка. Ще здалеку чутно гуркіт водоспаду на річці. Звідси можна піднятись до озера Журавлине або рекреаційною стежкою «Долиною річки Кам‘янка» пройти до села Дубина.

  

ЕКОЛОГО – ПІЗНАВАЛЬНИЙ МАРШРУТ м. Сколе – с. МАЙДАН

 Сколе – Парашка – Кривий Верх –  Майдан

        На маршруті представлені природні зміни, зумовлені висотною зональністю (маршрут починається на висоті 440 м.н.р.м. у м. Сколе, а найвища точка маршруту – гора парашка – має висоту 1268 м н.р.м.). Стежка виводить на хребет Параски, звідки відкривається вид на гору Корчака (1180 м н.р.м.). Окремими вершинами хребта – Зеленою (1221 м н.р.м.) та Кобилою (1231 м.н.р.м.) прямуємо на вершину г. Параски, яка є надзвичайно привабливою для туристів. З вершини передусім впадає в очі величезна, шириною понад 15 км, смуга лісів, які тягнуться від долини ріки Стрий між Туркою і Яворою аж до західних Горган за свічею.

        На північному заході у верхів‘ях річки Бричка зеленіє Громовий ліс, яка впадає до Стрия в районі села Крушельниці.

        З вершини г. Парашки добре видно долину ріки Стрий з його притоками, села Верхнє  Синьо видне, Корчин, Крушельницю, а з дальших сіл – Ямельницю та Урич з групою скель.  За доброї погоди можна помітити і скелі Довбуша в Бубнищі. З Параски лісовою стежкою, яка проходить через вирубки, переходимо на вершину гори Кривий Верх (1072 м.н.р.м.). З цієї гори починається хребет Серединний, або Мальманстальська складка. Сама гора є дуже кам‘янистою. З гори Кривий Верх відкривається прекрасний краєвид. На фоні зеленого різнотрав‘я сіріють великі купи каміння. Проходячи вниз по стежці, бачимо зруйновані землянки періоду Другої світової війни. Стежка провадить до підніжжя гори Виднога (1132 м н.р.м.), де витікає невеличко джерело.

      Серединним хребтом рухаємось у сторону с. Майдан. З лівого боку хребта ростуть хвойні насадження з перевагою смереки (ялини європейської), з правого боку – різновікове букове насадження. Внизу праворуч шумить Глинний потік. Стежкою спускаємось вниз до с. Майдан де проходимо мостом через річку Майдачанка, яка, з‘єднавшись пізніше з річкою Зубричанкою, впадає в ріку Рибник. В центрі с. Майдан на лівому березі річки знаходилась широка рівна площа, яку перші поселенці називали Майданом.

  

ІСТОРИЧНО -  ПРИРОДНИЧА СТЕЖКА «СЛІДАМИ КНЯЗЯ ЛЕВА»

Тершів – давня фортеця – Спас

       Стежка починається в с. Тершів Старосамбірського району. Маршрут пролягає повз джерело та замок князя Лева – місце давньої фортеці. В заповідному урочищі «Скеля» впадає в око Соколів Камінь – залишок ямненського пісковику, що є геологічною пам‘яткою природи.

       Далі прямуємо до села Спас, де знаходиться єпископальний кафедральний собор і монастир.

  

ПАРК ПАМ’ЯТКА САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА «МІЖЕНЕЦЬКИЙ ПАРК»

        Починається стежка у с. Міженець старосамбірського району біля входу на територію парку – пам‘ятки садово паркового мистецтва XVIII століття площею 11 га. Парк є домівкою для понад 150 видів деревних та чагарникових порід  різноманітних видів та форм. Стежка провадить через насадження в‘язів, платнів біогруп туй та дугласії, сосни веймутової, бука розсіченолистого. Оскільки в XVIII столітті парк був відпочинковою резиденцією аристократії, тут збереглись залишки зруйнованого під час першої світової війни дерев‘яного палацу і танцювального майданчика, а також ставок з островом, з якого відкривається панорама всього парку та навколишніх ландшафтів.

  

КІННИЙ МАРШРУТ «НА РОСОХАЦЬКІ ПОЛОНИНИ»

 Росохач – Росохацькі полонини – г. Високий Верх

       Маршрут починається в с. Росохач і проходить гірською дорогою на Росохацькі полонини та гору Високий Верх (1242,8 м.). Кожної пори року краєвид змінюється: літню зелень змінює жовта і червона фарби осені, переплетені смугами хвойних лісів. Взимку гори щоранку прокидаються фантастичною країною з казки, засипані снігом, які вітер уложив у химерні бовдури. Дуже гарно навесні, коли з-під снігу з‘являються перші весняні квіти.

  

ТУРИСТИЧНИМИ  СТЕЖКАМИ ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА “РОЗТОЧЧЯ”

 Маршрут «Вчимося заповідати»

          Маршрут передбачає ознайомлення із структурою господарства заповідних територій. Огляд інформаційних стендів, метеостанції. Показ декоративних алей тиса ягідного, магоній, альпінарію. Спостереження за оленями, розповідь про їхнє життя в екосистемах Розточчя. Спостереження за фазанами та іншими декоративними птахами, розповідь про особливості їхнього життя і поведінки в природі. Ознайомлення з особливостями природи Розточчя. Огляд експозиції хребетних і безхребетних тварин, птахів, колекції метеликів і жуків. Розповідь про рідкісні та червонокнижні види рослин та тварин. Прогулянка алеями  заповідника. Огляд мальовничого озера.

Тривалість екскурсії 2-3 години.

 

Маршрут «На Королеву гору»

           Маршрут передбачає ознайомлення з історичним минулим селища Івано-Франкове. Огляд  панорами Яновського озера та річки Верещиці. Розповідь про традиції рекреації, охорони природи на Розточці. Огляд водних об‘єктів рибного господарства, Яновського озера та р. Верещиці. Ознайомлення   із структурою рибного господарства. Розповідь про заповідне урочище «Королева гора» та віковий розвиток рекреації на Розточці. Ознайомлення з історичним минулим смт. Івано-Франкове. Огляд панорами селища. Розповідь про життя птахів на Розточці. Спостереження за колонією сірої чаплі.

        Тривалість екскурсії – 2 години.

 

Маршрут «До Страдецької гори»

            Маршрут передбачає ознайомлення з комплексом історичних та сакральних пам‘яток Страдецької гори. Розповідь про історичне минуле краю. Огляд збережених оборонних валів. Ознайомлення з гірськими породами та природними процесами утворення печери. Розповідь про печерний монастир. Огляд печерних лабіринтів. Легенди та історичні відомості. Подорож навколо Страдецької гори. Ознайомлення з відслоненням гірських порід, огляд малих печерних утворень та заплави річки Верещиці.

          Тривалість екскурсії – 3 години.

 

 Екологічний маршрут «Лісовою стежкою до дендропарку» 

       Маршрут передбачає прогулянку лісовими стежками Розточчя. Розповідь про традиції паркового мистецтва. Ознайомлення з рідкісними рослинами, що ростуть в дендропарку. Пропаганда екологічних знань.

Розповідь про традиції охорони природи на розточці. Розповідь про видове  різноманіття флори Розточчя. Ознайомлення з дендрологічним парком, історією наукових досліджень і традиціями збереження та акліматизації рідкісних і типових видів як місцевої, так і світової флори в спеціально створених умовах.

       Тривалість екскурсії – 3-4 години.

 

 Науково – пізнавальна екологічна стежка в урочище Заливки 

      Маршрут передбачає:

  -    пішохідну подорож стежками Розточчя. Розповідь про ландшафти Розточчя

 -  ознайомлення з представниками органічного світу лісових та болотних угідь. Практичні заняття для студентів природничих дисциплін

 -  ознайомлення з видовим складом рослинного  покриву Розточчя. Спостереження за різноманіттям видового складу лісів

-  розповідь про історію стаціонарних досліджень лісових екосистем дослідного лісництва

- пішохідна екскурсія до Ставчанського лісництва. Ознайомлення з видовим складом рослинного покриву Розточчя

-  спостереження за  різноманіттям видового складу лісів

-  розповідь про історію стаціонарних досліджень лісових екосистем дослідного лісництва

- розповідь про доцента лісового факультету львівської політехніки Андрія П‘ясецького (1909-1945) – науковця, який проводив дослідні роботи з вивчення та збереження унікальних лісів Розточчя.

Ознайомлення з типологічним профілем П‘ясецького. Аналіз складних сукцесій них процесів, що проходить у лісових біоценозах.

                     Тривалість екскурсії – 4 години

 

Маршрут «Страдч – Чорні озера»

       Екскурсія розпочинається на Головному Європейському вододілі – Розточчі.

        Маршрут передбачає:

        Розточчя. Ознайомлення з історією та природними комплексами рідного краю. Пішохідна подорож  по околицях Страдецької гори. Ознайомлення з природними особливостями Розточчя, своєрідністю природних комплексів та історією господарського розвитку Яворівщини.

        Івано-Франкове. Зупинка біля Троїцького костелу. Ознайомлення з історичним минулим селища (з 1611 р. до 1945 р. – Янів). Розповідь про Троїцький бароковий костел, греко-католицьку церкву Вознесіння Христового, православний храм Св. Володимира та єврейські синагоги. Характеристика життя і обуту  ялівців у минулому.

        Страдч. Історико-краєзнавча пішохідна екскурсія по околицях Страдецької гори. Вихід на Церковну гору. Огляд краєвидів Розточчя та стацій Хресної дороги. Церква Успення Матері Божої та чудотворна ікона Матері Божої Нерушимої Стіни. Спільна молитва на могилі священомученика Миколи Конрада.  Подорож лабіринтами страдецької печери, у якій протягом  ХІ-ХІІ ст. знаходилась Печерська Лавра та церква Матері Божої Нерушимої  Стіни.

       Лелехівка – Чорні озера. Природничо-літературна пішохідна екскурсія по «Стежці Івана Франка». Панорама долини річки. Зупинки біля скульптурних композицій героїв творів Івана Фрнка, вікових дерев, меморіального поховання жертв Першої і Другої світових воєн. Урочище «біла скеля» і мальовничий каскад Чорних озер.

      Протяжність маршруту:  автобусний переїзд Івано-Франкове – Страдч – Лелехівка – Івано-Франкове – 20 км, пішохідна частина – 3 км.

      Тривалість маршруту – 6-8 год.

   

ВОДНИЙ МАРШРУТ

Миколаїв – Березина – Жидачів – Журавко 

        Водний маршрут верхньою течією Дністра бере свій початок у м. Миколаїв, проходить через с. Журавко м. Галича на Івано-Франківщині. Маршрут розрахований на 4-5 днів.

Придатний для проходження з ранньої весни до пізньої осені  на каяках, байдарках, катамаранах та плотах.

       Від північних схилів Українських Карпат до сонячних берегів Чорного моря несе свої води  друга за величиною ріка України – Дністер. Починається він з маленького струмка на схилах гори Розлуч на висоті 760 метрів над рівнем моря. Головними карпатськими допливами в межах Львівської області є Стрий, Бистриця, Тисмениця, Колодниця.

      У верхів‘ях швидкість течії Дністра складає 4 м/сек., на рівнині – до 2 м/сек. Русло звивисте. В районі с. Журавко підвищується спочатку лівий, а потім і правий берег ріки, русло стає кам‘янистим, течія посилюється. Високі скелясті береги Дністра тут поросли листяними лісами і кущами.